Для батьків

             Рекомендації для вчителів та батьків в умовах роботи на дистанційному навчанні. ( завантажити )

Рекомендації для інформування батьків щодо компетентностей безпечної поведінки в цифровому середовищі.

Правила під час користування інтернетом для дітей:
•    не розголошуйте свої персональні дані та дані інших людей – їх можуть використати зловмисники;
•    будьте обережні під час спілкування з незнайомцями – співрозмовник може видавати себе за іншу людину;
•    не заходьте на аморальні сайти;
•    не публікуйте і не надсилайте іншим фото чи відео або іншу інформацію, якщо не хочете її розголосу;
•    нікому не давайте свій пароль від сторінок в соцмережах чи пошти;
•    отримавши інформацію, яка змусить почуватися некомфортно, припиняйте розмову, дітям необхідно повідомити про це батьків;
•    будьте пильними при відвідуванні додатків;
•    зроби свою сторінку або обліковий запис у соцмережах закритими для невідомих.
        Безпечний інтернет - одна з важливих тем, про яку потрібно розмовляти як з дітьми, так і батьками. Батькам необхідно бути досить пильними та дотримуватись певних рекомендацій щодо профілактики комп’ютерної залежності у дитини. Насамперед необхідно звернути увагу на:
•    підозрілу поведінку дитини; 
•    замкнутість;
•    небажання спілкуватись з однолітками, батьками;
•    самовільне залишення дому.

Рекомендуємо батькам встановити спеціальні програми батьківського контролю, що пропонують розробники. Наприклад:
•    Net Nanny http://www.netnanny.com/, 
•    SafeEyes http://www.internetsafety.com/safe-eyes-parental-control-software.php,       
•    CrawlerParentalControl http://www.crawlerparental.com/, 
•    CCTInternetFilter Home http://www.controlchaostech.com/ index2.php?menuid=20&prodid=53, 
•    КіберМама http://www.cybermama.ru/, 
•    додаток дляінтернет-браузерівParentalControl Bar http://www.parentalcontrolbar.org/.
           
 Список міжнародних документів, які захищають дітей від насильства в інтернеті:
•    Конвенція ООН про права дитини;
•    Факультативний протокол до Конвенції ООН про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії;
•    Конвенція Ради Європи про кіберзлочинність;
•    Конвенція Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та знущань сексуального характеру.
 

Проблема суїциду серед дітей і підлітків є одним із першорядних і найактуальніших соціальних негараздів у нашій країні. За даними ВООЗ, Україна посідає перше місце у світі по числу самогубств, за даними держкомстату, на 100 тис жителів у нас припадає 22 самогубства.

В час бурхливого розвитку засобів масової інформації, комп’ютерних ігор з поширеним у них смакуванням смерті, в тому числі і суїцидальної, тенденції самогубств поглибились. Самогу́бство, суїцид - умисне спричинення власної смерті. Селфхарм - навмисне пошкодження свого тіла через внутрішні причини без суїцидальних намірів.

«Гіпнотизм» засобів масової інформації може стимулювати навіть суїцидальні епідемії серед молоді, оскільки спрацьовують механізми наслідування та емоційного зараження (група смерті «Синій кит»). Початковою формою схильності до суїциду є селфхарм (може виражатися не тільки в порізах, а й в навмисному нанесенні опіків, укусів, поколюванням себе голкою, вириванням волосся і т. д.).

Найголовнішим чинником, що впливає на виникнення суїцидальної поведінки у дітей, є атмосфера у родині. Наростаюча соціальна дезадаптація, самотність, моральні та фізичні страждання, відсутність перспектив, породжують аутоагресію, яка виражається в суїцидальній поведінці.

З метою виявлення та попередження випадків суїциду кожен повинен знати причини та ознаки , що свідчать про схильність до самогубства.

 Пам’ятка для батьків щодо налагодження  співпраці класного колективу з батьками

-    не вимагайте від школи більше, ніж вона може дати. Школа - це частина життя дитини. Потурбуйтеся про те, щоб ваша дитина жила цікавим життям і поза школою, тоді можливі шкільні поразки й невдачі не будуть такими руйнівними для її особистості;
-    учителі, як і всі інші люди, різні. Не узагальнюйте й не переносьте своє невдоволення на весь колектив школи. Напевне, серед педагогів знайдуться ті, з ким ви можете знайти спільну мову й розуміння;
-    ваше завдання в школі - з’ясувати становище, а от усі превентивні заходи краще застосовувати вдома. Під час виникнення неприємної ситуації, пов’язаної з вашою дитиною, пам’ятайте, що ви - єдина людина, здатна дати їй моральну підтримку в процесі загальних «розборок»;
-    намагайтеся зібрати різноманітну інформацію про життя дитини й проаналізувати її самостійно. Приходячи до школи, обов’язково просіть вести діалог на підставі конкретних фактів, а не на підставі особистих вражень учителів. Враження бувають інколи дуже суб’єктивні, не варто опиратися лише на них;
-    не кваптеся робити висновки, не зрозумівши справжньої причини поведінки дитини. Спробуйте також зрозуміти не лише особливості поведінки вашої дитини в класі (школі), а й загальну атмосферу в закладі освіти. Будь - які вчинки дітей пов’язані із соціальним контекстом, у якому вони розвиваються;
-    не приймайте вчительську правоту на віру повністю. Звичайно, не слід обговорювати з дитиною лише негативні риси (учинки) учителів. Спробуйте в кожному явищі знайти краплю корисного, що неодмінно присутня в ньому. Учіть цьому дитину;
-    намагайтеся регулярно приходити на батьківські збори. За змогою просіть класного керівника повідомити порядок денний і тривалість зборів. На самих зборах піднімайте питання загального змісту, важливі для всіх. Усі проблеми, пов’язані саме з вашою дитиною, доцільно розглянути в індивідуальній розмові з учителем. Однак краще для такої розмови вибрати спеціальних час, оскільки після загальних зборів повноцінна розмова може не відбутися;
-    подумайте, чим саме ви можете допомогти школі чи конкретному вчителеві. Може трапитися, що ви маєте якусь корисну для школи інформацію чи можете надати консультації, пов’язані з вашою професійною діяльністю або здатні допомогти школі в тиражуванні навчальних матеріалів, забезпечені комп’ютерними програмами тощо. Ваша активна участь в житті школи сприятиме позитивному впливу не лише на дитину, а й на весь освітній простір.

      Рекомендації з питань вирішення конфліктів в сім’ї

- Прислухайтеся до себе й до другої сторони, знайдіть те спільне, що об’єднує, на чому можна будувати вирішення конфлікту;

- укладіть із собою так званий “внутрішній контракт” – я знаю, що для мене добре, а що – погано, які принципи є непорушними, а на які речі я можу погодитися за певних умов. Чи справді важливий той принцип, на якому я наполягаю, що він мені дає? Ставлячи собі ці питання, ми навчимося краще розуміти себе й уникати зайвих непорозумінь;

- якщо виникла сварка перед дитиною, було б правильним відволіктися на неї і сказати: “Не хвилюйся, це не означає, що ми одне одного ненавидимо, ми з чимось не згодні, нам треба це обговорити”;

- варто проговорювати й навіть інколи прописувати правила в родинах;

- якщо в батьків виникає суперечка, то найкращий приклад для дитини – вести її як аргументування своїх позицій. Не треба уникати конфлікту. Адже в цей момент ми вчимося обговорювати різноманітні теми й демонструємо дітям, як можна знаходити потрібні слова, як впоратися з власною енергією або ж агресією;

- варто домовитися, що в кожного є право на себе, на притулок, яким є дім. Тому цілком нормально, коли ви скажете комусь із сім’ї: “Вибач, мені зараз потрібен час; я хочу посидіти у Facebook або прийняти ванну…”;

- варто не забувати, що діти емоційно сканують ситуацію в родині. Коли батьки заперечують для дитини наявність конфлікту в сім’ї, вона не розуміє, що відбувається: мама плаче – значить, щось сталося, але вона відповідає, що все добре. Дитина не розуміє, кому довіряти: собі – бо відчуває, що щось не так, чи мамі – яка каже, що все добре. Краще сказати: “У мене конфлікт із татом, але це наш конфлікт. Ми його намагаємося розв’язати, ми все робимо для цього”;

- було би добре, якби кожен із нас знав власні кнопки. Наприклад: щоби заспокоїтися, мені треба помити руки, чи випити води, чи пройтися на свіжому повітрі, або зателефонувати другові. За крок до спалаху суперечки чи конфлікту важливо пам’ятати про цю кнопку;

- якщо ви хочете раз і назавжди перестати злитися – “донесіть” свій злий вираз обличчя до дзеркала й подивіться на своє відображення. Тоді вам не захочеться з такими гримасами спілкуватися з близькими людьми;

- якщо ви сваритеся перед дітьми, то найкраще, що ви можете зробити, – це й миритися перед ними. Ви покажете, що після сварки можна миритися, можна вибачатися.
 

Буклет 10 заповідей батькам завантажити

Шановні учні, батьки і вчителі школи!

    Департамент освіти і науки облдержадміністрації відповідно до листа Міністерства освіти і науки України від 18.02.2020 №1/9-94 «Про виконання Державної соціальної програми «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2021 року» інформує про наступне.

Держава гарантує кожному громадянину право на отримання безоплатної правової допомоги. Для отримання такої допомоги варто зателефонувати за номером Єдиного контакт-центру 0 800 213 103 (цілодобово та безкоштовно у межах України зі стаціонарних та мобільних телефонів). Важливо: діти мають право безоплатно отримати послуги адвоката (складання заяв, представництво в суді).

    Учасники освітнього процесу для оперативного вирішення питань, що стосуються збереження життя та здоров’я, захисту прав та інтересів дитини, можуть звертатися за номером телефону 1547 Урядової гарячої лінії з попередження домашнього насильства; телефонними номерами Національної дитячої гарячої лінії 0 800 500 225 або 116 111 (для дзвінків з мобільного) та керівників або педагогічних працівників закладу освіти відповідно до посадових обов’язків.

    Гіперпосилання на офіційний веб-сайт системи Безоплатної правової допомоги (//legalaid.gov.ua/). Банери для розміщення знаходяться за посиланням: //bit.do/legalaid.Карпе. Обізнаність учасників освітнього процесу про вказану вище можливість в результаті призведе до зменшення кількості випадків, коли через свою необізнаність людина, яка опинилась у складній життєвій ситуації, обирає помилкову модель поведінки і лише погіршує своє становище.

Як стати гідним прикладом для дітей

Незважаючи на те що ніхто з нас ніколи не стане «досконалим» батьком чи матір'ю, насправді не так уже і складно виростити щасливих, здорових дітей, здатних до адаптації. При цьому робота батьків полягає в тому, щоб виховувати їх на власному прикладі, моделюючи найбільш бажаний спосіб поведінки дітей.

• Діти потребують любові.
• Діти потребують обмежень.
• Діти повинні дивитись на когось, в кого вони могли б учитись і з кого брати позитивний приклад.

Намір стати прикладом для наслідування, безумовно, передбачає пильну увагу до того, наскільки правильно живуть самі батьки. Такий періодичний самоаналіз, звісно, може виявитись не дуже приємним, але він украй необхідний для благополуччя вашої дитини.

Пропонуємо десять порад про виховання дітей власним прикладом, які допоможуть їм розвинути характер і самоповагу, а також наочно побачити, як правильно поводитись у різних обставинах.

1. Намагайтеся завжди й у всьому бути на висоті. Найголовніше у вихованні дітей – батьківський приклад. Діти звертають увагу на все, що ви кажете й робите, копіюють ваші слова й наслідують ваші вчинки. Пам'ятайте про те, наскільки легко ваші моделі поведінки переймаються дітьми, й з усіх сил намагайтесь подавати тільки найкращий приклад.

2. Дбайте також і про себе. Бути в усьому на висоті означає також добре піклуватися про себе: спіть достатню кількість годин, виділяйте час на фізичні вправи, уживайте здорову їжу та знаходьте здорові способи управління негативними емоціями, не допускаючи їх надмірного напруження й вибуху.

3. Будьте відповідальні у виконанні своїх зобов'язань. Ви ж не хочете виховати дитину слизькою людиною, яка постійно ухиляється від своїх зобов'язань і засмучує інших людей, тому переконайтесь у тому, що подаєте їй гідний приклад. Це означає, що ви завжди повинні знаходити час для того, щоб виконати свою обіцянку («Я обіцяв, що ми підемо в парк після того, як ти прибереш у своїй кімнаті, тож збирайся – виходимо») і не нехтувати нею на користь роботи або інших зобов'язань. Те ж саме ви повинні робити й у ставленні до ваших друзів, членів сім'ї, колег і всіх людей у вашому житті, для яких ваші зобов'язання не менш важливі та значущі.

4. Частіше оцінюйте свою поведінку. Така практика буде дуже корисною для вашої дитини, оскільки вона побачить, що ви оцінюєте не тільки інших, а й себе.

Ви можете повести розмову з дитиною в такому напрямі:

• Мені здається, останнім часом я дуже багато дивлюсь телевізор.
• Я відчуваю себе трохи втомленим. Думаю, мені треба почати їсти більш здорову їжу.
• Сьогодні я стільки гнівався! Думаю, настав час переглянути моє ставлення до управління гнівом та іншими негативними емоціями.

Запросіть дитину на розмову, щоб разом поділитись тим, що би ви хотіли виправити. Діючи таким чином, ви підкріпите своє висловлювання про те, що бути гідною людиною – означає безупинно вдосконалюватись і розвиватись.

5. Будьте вірними. Ми живемо в такі часи, коли можемо викреслити зі свого життя доброго знайомого, просто видаливши його одним кліком комп'ютерної миші. Покажіть дитині, що таке справжня вірність: допоможіть другу у скрутну хвилину, допоможіть місцевому крамарю, купуючи в нього більшу частину продуктів і закривши очі на всі ті акційні знижки, які зараз пропонує ваш місцевий супермаркет, адже він уже багато років постачає вас якісними продуктами, а зараз його сім'я переживає важкі часи.

6. Будьте уважними. Коли діти дорослішають, вони прагнуть більшої незалежності («Мамо, будь ласка, не заходь у мою кімнату!»), і це нормально. Але як батькам вам важливо грати роль не «крутого друга», а тієї людини, яка в будь-який час зможе перевірити й переконатись у тому, що її дитина знаходиться в безпеці, навіть незважаючи на те, що вона може вважати таку поведінку «дратуючим».

• Ви можете пояснити це так: «Ти дуже дорогий мені, і мій обов'язок – переконатись у тому, що ти завжди здоровий і знаходишся в безпеці. Сподіваюся, що в один прекрасний день ти зрозумієш, чому мені настільки важливо бути уважним і піклуватися про людей, яких я люблю. Сподіваюсь, коли в тебе будуть свої діти, ти будеш також турботливим та уважним».

7. Здоровий скепсис не завадить. Діти, звісно ж, шукають приклади для наслідування не тільки вдома, а й у своєму оточенні. Навчіть їх того, що не всі приклади можна й треба наслідувати. Продемонструйте їм користь здорового скептицизму. Наприклад, коли ви йдете по серйозну покупку, то можете один на один звернутись до дитини та сказати: «Цей продавець каже, що в нього найкраще поєднання ціни та якості в місті, але в мене є підозра, що це не так. Давай подивимось, як в інших магазинах. Важливо не піддаватись тиску й довіряти своїй інтуїції».

8. Визнавайте свої помилки. Якщо ви зробили щось неправильно, наприклад, нагрубили дружині, тому що втомились, дуже зголодніли й вам складно контролювати себе, – не виправдовуйтесь. Візьміть на себе відповідальність і визнайте, що скоїли неприпустимий учинок.

Дитині дуже важливо бачити приклад дорослих, які беруть на себе відповідальність за свої дії та звертають особливу увагу на їхні наслідки, щоб неодмінно виправити свою неналежну поведінку.

• «Сьогодні я хотіла піти в перукарню, але накричала на твого батька, тому ми й посварились. Тепер замість того, щоби піти до свого майстра, я залишуся з татом, щоби побути разом і вибачитись. Ми збираємось подумати, зробити висновки та прийняти рішення, завдяки яким це більше не повториться».

9. Уживайте заходів, коли дитина робить щось неправильно. Багато батьків не наважуються вживати адекватних заходів, коли дитина порушує правила, але важливо бути послідовними у вихованні – це дуже суттєво для майбутнього благополуччя дітей.

Це описано в пораді № 3: будьте відповідальними при виконанні своїх зобов'язань. Благополуччя дітей безпосередньо залежить від того, наскільки послідовні їхні батьки. Без цього діти не відчувають стимулів і мотивації для виправлення поведінки й мають ризик стати дорослими людьми, непослідовними у своїх діях.

10. Почніть просто зараз. Звички, набуті в ранньому віці, як правило, переходять у доросле життя. Оскільки від шкідливих звичок важко позбутися, краще, що ви можете зробити для ваших дітей, це з першого дня показувати їм такий приклад, який позитивно вплине на їхній характер і цінності, а також забезпечить навичками, які допоможуть їм вести відповідальне та продуктивне життя.

Чим раніше ви почнете використовувати ці поради й чим більш послідовними ви будете, тим краще. Однак, незалежно від того, якого віку ваші діти, ніколи не пізно почати подавати приклад, який допоможе їм стати гідними та щасливими дорослими людьми!